Вічна пам’ять і безмежна вдячність Воїнові Світла Ярославу Миколайовичу Грущинському!

Наша ніжна любов і співчуття — Іриночці Василівні Грущинській і всій її світлій родині…

Вічна і світла пам'ять Ярославу ГрущинськомуКажуть, що по-справжньому війна починається тоді, коли ми не можемо поіменно назвати всіх її жертв і героїв. Але реальний досвід війни, який ми всі переживаємо, переконує в іншому: війна починається тоді, коли ти особисто знаєш тих, хто загинув… Намагаєшся розділити біль їхніх рідних і близьких… Коли яскравий сонячний червневий день вибухає жахом і в тебе затьмарюється в очах від смс-повідомлення: «У Грущинської убили сина Ярослава на Донбасі. Він був в артилерії. Вона мені написала за це. Боюсь телефонувати їй навіть…»

Іриночка Василівна Грущинська, так ми називаємо її у видавництві, нашу дорогу авторку підручників і посібників «Природознавство» та «Я досліджую світ», сердечного і надійного друга, напрочуд гармонійну й лагідну, затишну і природньо українську людину, яка може зламати руку, намагаючись нагодувати взимку пташок, а потім лівою рукою дописувати конкурсний підручник…

Так уже повелося в нашій оріонівській родині, що ми намагаємося відчувати радощі і болі кожного, ґрунтувати свої стосунки на довірі та любові. І насамперед це стосується таких особистостей, як Іриночка Василівна, з якою ми не просто співпрацюємо, а живемо життя підручникотворення… Уже майже 10 років… І в цьому житті співтворення завжди знаходиться місце для особистого…   Ви можете знайти в інтернеті багато гарних і правильних слів про Ярослава Грущинського, юриста, артилериста, бізнесмена, еліту нації, справжнього Воїна Світла і Героя… Але для нас він Ярік, молодший син Іриночки Василівни, тато її дорогого онучка Несика, з яким наша Грущинська написала вже два покоління підручників і посібників… У Фейсбуці пишуть про зустрічі з Ярославом на фронті в 2015 році. А ми пам’ятаємо рік 2014, підручник «Природознавство» 4 класу і такий болісно стривожений погляд Ірини Василівни: «Ярік на фронті, мені не говорили… Не можу повноцінно займатися підручником… Всі думки там…». І я не можу знайти сили в собі сказати Ірині Василівні, що ми йдемо з «Освіти»… Бо в неї ж син на фронті… А ще раніше, коли під час Революції Гідності малесенький Несик із дідусем Колею співали Гімн на Майдані і як раділи, коли з’ясували, що ми на одному боці барикад… І ще: Ірина Василівна розповідає, як Несик з мамою Олею сиділи на станції метро «Дарниця» і виглядали тата з війни… Як горобчики… 7 років тому… Тоді він повернувся…

Дорога наша Іриночко Василівно, серцем обіймаємо… Розуміємо, що жодні слова не полегшать Вашого болю і не допоможуть… Але благаємо всіх можливих богів, а, головне, Її Величність Матінку Природу, яку Ви так добре знаєте і розумієте, щоб вони дали Вам мудрі, мужні й всемогутні сили зберегти ваше потужне і світле родинне дерево… У Вас є заради кого жити: є Нестор…  Є ваша родина, є ми, є тисячі вчителів України, які цінують Ваші підручники, є і будуть сотні тисяч маленьких українців, яких Ви навчатимете любові до рідної землі. Хай будуть у Вас сили втримати і зберегти той світлий і потужний світ Вашої родини й країни, у якому завжди був, є і буде захисник, батько, син, коханий і люблячий Ярік…

hrushinskyi 2022

Світла і ніжна пам’ять і наша безмежна вдячність…

Любимо Вас…

Завжди Ваш і з Вами «Оріон»